Не знаю, буде це комусь цікаво чи ні, але я вирішив, що повинен про це написати. Мене звуть Олег, багато років я був наркоманом. 12 років, просто в нікуди, я просто вбивав себе. Я вбивав себе, своїх рідних… Зараз мені 30 років. 2 роки тому я пройшов лікування наркозалежності в місті Рівне  і з тих пір я не вживаю. Так, це можливо. Завдяки лікарям, наркологам, психіатру з міста Рівне, завдяки іншим пацієнтам що там лікувались, я успішно подолав цей шлях. Вживати наркотики я почав коли мені ще 16 не було. Я дружив тоді зі старшими хлопцями, яким по 20 років було, ну і вони мене якось «пригостили». Це були таблетки, екстазі. Ну напевно ви знаєте що це таке. Мені так сподобалось, я тоді відчув щось таке блаженне… Я всіх любив, я просто думав, що саме у цьому сані я відчуваю життя… Ми тоді гуляли з пацанами недалеко від бару, але на вулиці сиділи і раптом вони привели якусь дівчину. Вона схоже теж була під чимось, тому що чіплялась до всіх, сміялась, охкала-ахкала. Мені звісно це подобалося і я був не проти що вона лізе до мене. І якось між цим я почав замічати, що вона веде Віталіка у кущі. Через деякий час вони повернулися, я уже і забув про них. А потім вона мене повела у кущі, ну і самі розумієте що вона там зробила.. І мені чомусь не було гидко. Після мене вона ще з усіма іншими ходила у кущі, але мене це не бентежило. Ми всі ржали як коні, скакали під музику, били пляшки з під пива, кричали щось, навіть Віталік до перехожих чіплявся, як йому тоді по пиці не надавали, не знаю.. Так як я вперше спробував наркотики і не знав до цього що це таке, мене напевно перло більше всіх. Я здогадувався що хлопці щось вживають, і навіть ходили чутки, що один з них проходив анонімне лікування наркозалежних  в Рівному, але по ньому навіть не скажеш. Так от, той день я дуже запам’ятав. Хоч все відбувалося дуже швидко, я запам’ятав все. Тоді я вирішив, що я маю ще спробувати цю штуку, це ж просто щось неймовірне. Коротше, наступний день був вже не таким веселим. Я прийшов додому під ранок, не виспався, у мене боліла голова і тут вривається, прям реально вривається до мене додому Віталік, каже що та дівчина що вчора з нами була і ми по черзі з нею у кусти ходили, то дівчина Паші Горили, сусід наш, і типу він все знає і хоче нас знайти «поговорити». З Пашою Горилою говорити ніколи ніхто не міг, він просто зразу бив. Ата дівка виявилося, наплела йому, що ми її згвалтували усі по черзі. Ну типу, ситуація не дуже. Чим вона закінчилася, я так і не поняв, але мені пощастило і Паша Горила мене не чіпав. Вона сама напевно не пам’ятала, що я там був. А шо з пацанами я не знаю, вони казали, що типу просто поговорили з ним і все, що типу не чіпали вони її дівку. Коротше якось так. А мене не покидала все думка про те, що я хочу ще такої штуки. Пацани реготали з мене, що мені скоро знадобиться кодування від наркоманії з такими темпами, хоча самі вони вже були залежні. Коротше кілька разів вони мене ще пригощали, а потім сказали, що я типу охрінів і типу плати бабло. Я вирішив так, у мене були заначки вдома, я подумав, що буду витрачати обачливо. Раз на тиждень буду от так «розслаблятися». Ну нічого ж поганого не буде? Як же.. Поступово ставало все частіше і частіше. Я «познайомився» з амфетаміном, з травою то зрозуміло.. Згодом я спробував і «повільні» наркотики. Мені здавалося що кожен наркотик по своєму унікальний і я відчуваю себе по різному. Я відчував себе богом, всемогутнім, я був такий різний, многогранний… Йшли роки, все ставало очевидним, ознаки наркотичної залежності ставали очевидними, мати звісно ж дізналася, але зробити вона вже нічого не могла. Я не довчився в універі, кинув його, а точніше мене відрахували і пішов на роботу, на стройку. На таких роботах зазвичай люди люблять випити, а мене цікавило зовсім не це. Я там здружився з одним хлопцем, моїм ровесником, ну і «показав» йому як по справжньому можна розслаблятися. Його звали Мітя, він доволі швидко погодився. Купував я тоді наркотики у Віталіка, згодом і познайомив їх. Сам того не помічаючи, я поступово перестав ловити такий сильний кайф як раніше, мені потрібно було щось більше. Знаєте, як поводиться наркозалежна людина, їй стає все мало і вона шукає щось сильнішого. Так я спробував героїн… Це мені було 25 напевно вже. Віталік десь дістав. А у мене як раз грошей не було майже зовсім, з роботи мене поперли, заначок ніяких немає. У матері я ж не візьму, вона не дасть, та і з дому вижене. Вона мене вже не раз вигоняла, коли я був в неадекваті. Добре що у Міті міг переконтуватися. До речі Мітю дуже швидко змінило, у нього наслідки вживання наркотиків були на лице, коли у мене це зайняло кілька років. Так, я бачив, що я змінився, у мене було бліде хворобливе лице, взагалі вигляд нездоровий, я був неприродно худим, якийсь весь кривий, ходив ще як підстрелений. Але мені було просто плювати на свій вигляд. Я давно вже перестав за собою доглядати, я скажу так, я міг навіть місяць не митися, зовсім.. Постійно був то під кайфом, то на отходняках, то йшов за дозою, то шукав закладку. Коли тебе ламає, то не думаєш про те, як ти виглядає зі сторони, чи смердить від тебе, чи бачать тебе зараз знайомі. У мене коло знайомих то були майже всі такі самі. Інколи Мітю батьки забирали до реабілітаційного центру для наркозалежних в Рівному, але він там побуде місяць, вийде і знов до мене приходить, ну і понятно чого він хоче. Або до Віталіка. Цікаво де він гроші брав, ніколи не зізнавався… Я то зрозуміло, я вже не боявся і десь шось вкрасти, і з дому винести.. Бідолашна мати, вона ж нічого не могла вдіяти. Намагалась мене здати в наркологічний диспансер в Рівному, але я через кілька днів звідти збігав. Мене ламало страшно. Я думав що ось ось помру, якщо не ширнусь. Я давно вже перейшов на ін’єкції, тому що менше мені вже мало було. В той злощасний день нас було троє, я, Мітя, Віталік… А ні, ще якась дівка була знов рандомна, ну у нас часто так було, якісь вічно вешталися з нами дівки. Всі такі страшенні були, як смерть. Коротше з тою самою дівкою і заперся Мітя. На ранок він вже був мертвим. Захлинувся своєю рвотою. Так, як у фільмах. Але це був фільм жахів. Як тоді все закінчилося я не пам’ятаю, пам’ятаю тільки що прийшов на похорони. Батьки Міті були просто розбиті… От так. Тоді мені стало так лячно. У мене почалися думки, що мене теж така участь чекає. А як я кину наркотики? Я залежний, я повністю залежний, я не зможу вже вийти з наркотичної залежності, пізно… Я все втратив, я втратив себе, здоров’я, довіру до себе, всі шанси знов стати людиною. Після похорону я знов ширнувся. Я думав, що це останній мій день життя на цьому світі. А може я й заслуговую так рано і саме так закінчити життя? Я ж ніхто, я нічого корисного не зробив навіть для себе, не кажучи вже про цей світ. Наступного дня я прийшов до матері і так і сказав, що якщо вона мені не допоможе, не знайде мені в Рівному наркологічний диспансер, який зможе мене вилікувати, то я не сьогодні – завтра помру десь. Це був останній шанс. Дякувати богу, вона по чиїмось відгукам знайшла лікування наркоманії – центр «Матері проти залежностей». Ось цей https://narkohelp.com.ua/ Знаходиться центр у Рівному, на вулиці Горохович А., 19. Я погодився пройти там лікування наркоманії, хоча це було складно для мене. У мене там був приватний нарколог, психолог, я багато розмовляв з ними, і сам того не помічаючи, я почав забувати про наркотики. Не знаю як це правильно описати, але це працювало! Так, мені зробили кодування від наркоманії, все це є, але якби це було єдине, що мені зробили б, то це б не спрацювало. Люди, які працюють у цьому центрі – неймовірні. Вони так беруться за кожного, вони просто роблять дива.. У центрі «Матері проти залежностей» я відчував себе як вдома. Мені подобалися наші збори, мені подобалося слухати інших людей. Це було водночас і страшно і цікаво. Всі історії різні, але так схожі… Наркотики зруйнували багато життів і це дуже страшно. Добре, що є такі центри як «Матері проти залежностей», які рятують, справді рятують від смерті. Пробувши тут на лікуванні кілька місяців, я вже відчув себе іншою людиною, якоюсь такою правильною… Так, у мене були нервові зриви, але лікарі тут відпрацьовували на 200%. Вони мене стільки разів рятували. І от, я повністю здоровий. Я пройшов повну реабілітацію і тільки тоді я відчув справжнє життя. Ось він, справжній кайф, бути незалежним, не бути заручником чогось. Просто жити і насолоджуватись цим! Після виписки з центру, я регулярно відвідую збори, допомагаю іншим залежним справитися з цим нелегким шляхом. Нажаль, з Віталіком я втратив зв’язок, він переїхав кудись, але я не знаю куди, з іншими я теж не міг ніяк зв’язатися… Я дуже хотів допомогти їм, Віталіку, якщо він ще живий, я маю йому допомогти пройти анонімне лікування наркозалежних в цьому центрі, адже тут реально допомагають. Ну а поки я зайнявся собою, влаштувався на роботу кур’єром, здав на права. Планую накопичити на машину ну а потім вже відкрити свою справу. Щодо дівчини.. У мене є дівчина, яку я безмежно кохаю! Так, вона знає про моє минуле, про те що я проходив лікування наркоманії тут в Рівному, про все вона знає. Як вона приняла мене таким… Мабуть і справді кохає. Я сподіваюсь на це. І я відчуваю це. Вона завжди поряд, вона мене підтримує і це мене надихає. Всього цього не було б, якби не «Матері проти залежностей», якби не мати, яка знайшла цей центр. Я не очікував сам, я думав, що це буде такий ж самий центр як і всі попередні. Якби це було так, то нічого б не вийшло… Як би я не старався. Тут все ж таки велика праця саме лікарів, за що я їм вдячний і буду вдячний до кінця життя. Якщо вам це допоможе, то ось контакти центру – (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71.. Я впевнений, якщо є проблема, то можна позбутися наркотичної залежності, треба тільки зробити цей крок… Бажаю всім здоров’я і розуму, будьте щасливі без наркотиків!