Напруга в мережі, особливо в приватних секторах, може бути досить нестабільною. І якщо невеликі похибки 5-10% вважаються допустимими на короткий час, то постійно знижена або завищена напруга вже суттєво впливає на якість роботи всього електротехнічного обладнання в будинку. Наприклад, при дуже зниженій напрузі лампочки світять тьмяно, мікрохвильова піч майже не гріє, а електрочайник закипає не за 5 хвилин, а за 20. При цьому лічильник вважає споживання повноцінним, а за фактом користуватися технікою і світильниками повноцінно не виходить.
Підвищена напруга також шкодить устаткуванню: швидше зношуються дроти, мотори в холодильниках та пральних машинах, скорочується ресурс лампочок тощо. Вирішити всі проблеми зі значними перепадами напруги покликаний стабілізатор напруги. Можна зустріти інші назви даних блоків — стабілізатори (нормалізатори) змінної напруги, вирівнювачі струму або напруги, випрямлячі. Рідше трапляється варіант AVR.
Різновиди стабілізаторів напруги
Переважно техніка розрахована на виконання роботи при напрузі в електричній мережі 220 Вольт з максимальним допустимим відхиленням в 10%. Усі стрибки, які перевищуватимуть зазначену позначку, можуть призвести до пошкодження пристроїв, аж до повного виходу з ладу. Особливо це стосується цифрових пристроїв та високоточної електроніки, які є гранично чутливими до коливань.
Сьогодні можна зустріти як трифазні стабілізатори напруги, так і однофазні. Другі використовуються при підключенні техніки до однофазної мережі, рідше до трифазної, якщо надалі не планується підключення через пристрій техніки, яка потребує трифазного живлення. Варто розуміти, що однофазні стабілізатори напруги просто не витримають, якщо буде підключено відповідний прилад.
З урахуванням принципу стабілізації виділяють кілька варіантів блоків:
- Ферорезонансні — перші варіанти стабілізаторів, які з'явилися в країні. Характерною рисою є використання максимальної простої електронної схеми та відсутність вбудованого автотрансформатора. З переваг можна виділити високу точність роботи, надійність та великий експлуатаційний ресурс. Головні недоліки — шум при роботі, значні габарити та вага.
- Електромеханічні стабілізатори напруги для квартири та інших приміщень, що належать до категорії регульованих. Мають вбудований автотрансформатор, а також рухливий контакт, що знімає струм. Він, у свою чергу, пов'язаний із сервоприводом із трансформатором. Мають великі габарити та вагу, працюють досить галасливо, але є точними.
- Релейні стабілізатори напруги для будинку та інших об'єктів потрапляють до категорії пристроїв, які оснащені автоматичними перемикачами обмоток трансформатора. Головною перевагою є швидкодія. Серед недоліків можна назвати низьку точність стабілізації.
- Тиристорні напівпровідникові — принцип роботи схожий на попередній варіант, проте замість реле використовуються напівпровідникові силові ключі.
- Інверторні — найсучасніший варіант. Принцип роботи ґрунтується на новітній для свого часу технології — подвійному перетворенню енергії. Відбувається перетворення змінного струму на постійний, накопичення за допомогою проміжних конденсаторів з подальшою передачею на інвертор. В останньому відбувається зворотне перетворення енергії на змінний, але вже стабілізований струм, який і подається на вихід. Єдиним недоліком такого пристрою є його відносно висока ціна. Однак враховуючи максимальний ступінь захищеності побутової техніки від стрибків напруги, швидкість спрацьовування та надійність — саме такий варіант слід встановлювати за необхідності захисту дорогих приладів.
Найчастіше буде досить навіть простого варіанту захисту від стрибків напруги. Проте в окремих випадках виникають ситуації, коли відхилення від норми сягає 50% і більше відсотків. При такій різкій зміні параметрів електромережі є ймовірність того, що прості блоки просто не впораються або не встигнуть зреагувати. Це необхідно враховувати при підборі захисного пристрою, щоб надалі не виникло непередбачених ситуацій. Загалом стабілізатори напруги відрізняються надійністю та справно виконують свої завдання довгі роки.