Мова — це духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен насамперед створити у своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб.
У народі кажуть, що без усякої іншої науки можна обійтися, а без знання рідної мови — не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що має стати фундаментом її особистості.
21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації та зміцнення держави.
А підштовхнула до такого кроку сумна подія, що сталася у Бангладеш саме 21 лютого. У цей день загинули студенти, які обстоювали рідну мову. Зберегти мови світу, що зникають, — це захистити культурну спадщину.
Кожна держава має кілька мов, і це загальновідомо, одна з яких — державна. Однак є країни к кількома державними мовами — наприклад Канада й Швейцарія. У світі існує безліч діалектів, і всі вони мають право на існування, бо на них говорять люди.
Саме ми заради майбутнього повинні зберігати й шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «…Як парость виноградної лози плекаймо мову…»
Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!