20 лютого 2014 року Україна прощалася із загиблими на Майдані героями України. Юні хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям. Сумно й боляче. Хто б міг подумати, що в 21 столітті після всього, що пережила наша (і не тільки) держава, все повториться знову. Схоже, людство не квапиться навчатися на своїх помилках…
Сьогодні кількість загиблих уже вимірюється тисячами. І кінця, поки що, цьому не видно. Не будемо говорити про те, хто і за що бореться. Ця тема вже достатньо висвітлена в просторах інтернету, в коментарях, у повсякденних розмовах у чергах й автобусах. Давайте в цей день просто віддамо шану тим, хто «положив серце й душу за нашу свободу».
А ще, вшануймо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не обійме свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити із цим болем щодня. І за всіх намагань допомогти — словом, ділом, грішми — ми ніколи не зможемо полегшити їхні страждання.
Як би ви не ставились до Майдану, що би ви не думали про його учасників, єдине те, що вони хотіли кращого майбутнього для українців, уже варте пошани. Вони розпочали процес духовної перебудови нації та передали естафету нам.
Усе, що ми можемо сьогодні, — зробити так, аби жертва цих українців не була даремною. А тут уже все залежить від кожного з нас. Ламати й перебудовувати себе та свій світогляд важко, особливо, якщо навколо десятки, а то й сотні людей вперто торочать, що вони знають краще, і не бажають нічого змінювати. Однак зробити це вкрай потрібно. Не намагайтеся переконати когось у чомусь, це марна трата сил і часу. Робіть те, що вважаєте за потрібне, і рано чи пізно вас підтримають, за вами підуть й інші.
20 лютого стало для нас назавжди пам’ятним днем — Днем Героїв Небесної Сотні. Однак сьогодні варто згадати про всіх, хто віддав своє життя впродовж останніх років. І згадувати надалі, завжди, хоча б для того, аби не допустити подібного в майбутньому. Адже ці події багато що прояснили, відкрили багатьом очі, розставили все по своїх місцях. І якщо правильно скористатися цим досвідом, ми справді можемо побудувати незалежну й успішну державу.
Дякуємо Вам, Герої України! Ви завжди будете в наших серцях…