До редакції нашого сайту 4594.com.ua звернувся житель Броварів, Володимир В’ячеславович та розповів як працюють місцеві служби з видачі пенсій.
Мати Володимира, Ніна Семенівна мешкала в АРК в місті Євпаторії. Коли було розпочато окупацію Криму Російською Федерацією, жінка покинула все своє майно, та переїхала до Броварів з єдиною метою, не померти з голоду. У Броварах, разом зі своєю сім'єю, мешкає її син.
Жінка одразу переоформила свою пенсію, але виникли, як казали у пенсійному фонді, невеликі складнощі. Грошей жінці ніхто не виплачував. Що вони з сином тільки не робили – оббивали пороги пенсійного фонду, писали заяви до вищих інстанцій - все марно. У Броварському Управлінні соціального захисту - зіткнулися з уже звичними грубістю та хамством працівників.
Тільки уявіть, з якою ж неповагою відносяться до біженців, що просто-напросто не виплачують їм пенсій. Старенька отримала за чотири місяці поспіль усього по 1000грн (одну тисячу гривень). Як жити в сучасній Україні на тисячу гривень гривень? Якщо вирахувати комуналку яку жінка платить за свою квартиру у неї залишається лише 200 гривень на прожиття.
Це просто в голові не вкладається! На ці гроші навіть їжі купити не можна, не кажучи вже про ліки, які так необхідні людям похилого віку.
Син Ніни Семенівни почав впритул займатися цим питанням. Броварський пенсійний фонд Володимир взяв на себе, тому що у його матері вже просто не вистачало сил з ними боротися. Він практично жив там щоб домогтися бажаного результату. Володимир В’ячеславович домігся-таки, щоб Броварський Пенсійний Фонд відправив офіційний запит до Криму. І тут почалися гойдалки - з Криму в Краснодар, звідти до Москви і аж потім відповідь дійшла до Броварів.
"Мій син зробив все що міг і мені нарешті почали нараховувати пенсію. Але скільки сліз було пролито, скільки нервів витрачено, годі й згадувати" – розповідає старенька. "Страшно подумати, що було б зі мною якби не втрутився мій син" - зі сльозами розповідає пенсіонерка Ніна Семенівна. Ставлення до біженців сьогодні дійсно шокує, зневага та проблеми з якими стикаються ці особи інколи доходить до абсурду. Та виникає питання, чи маємо ми право засуджувати людей, які просто хочуть жити.
Читайте ще: На Київщині шестеро осіб загинуло від переохолодження
Життя у розкоші: московського патріархату отця Олександра у Броварах