Громада висловила сумніви у правомірності дій голови Княжицької сільради Петренка В.І. щодо вибору організації з охорони громадського порядку за бюджетні кошти. Проблема полягає в тому, що голова нібито прийняв самовільне, не погоджене з громадськістю рішення, яке не було відображено в жодному протоколі або іншому документі: громада навіть не була повідомлена про вибір підрядчика.
Про факт виникнення конфлікту повідомив в фейсбуці Віктор Юров, громадський діяч, комісар Української служби порятунку (УСП) Police 911. Він же допоміг прослідкувати історію та причини розбіжності інтересів голови та громади.
Щоб зрозуміти суть претензії в пості Віктора, треба мати бажання глибше вникнути в кожний рядок повідомлення. Давайте спробуємо це зробити.
Сільрада Княжичів розглядала питання бюджету, були затверджені суми, призначені різним напрямкам, в тому числі 500 тисяч гривень на організацію охорони громадського порядку згідно Програми розвитку місцевого самоврядування. Замість крапки тут проситься продовжити «згідно Закона про самоврядування та самоорганізацію населення», тому що процедура вибору або створення організації, яка відповідає за громадський порядок та безпеку в районних поселеннях по факту дещо відрізняється від великих міст. Для спрощеного розуміння: в селах і маленьких містах ще за Яценюка планувалося ввести «шерифну» модель на кшталт американській. І для впровадження цієї програми було закладено 140 млн. гривень на 2016 рік.
Саме таку або подібну модель охорони громадського порядку представник УСП мав на увазі, коли пропонував голові Петренку послуги своєї правоохоронної організації. Суть діяльності він бачив не тільки в наданні послуг патрульного характеру, але й у навчанні представників громади села всім аспектам, які повинен знати і вміти «поліцейський від народу». Основна мета, як каже правоохоронець, у разі заключення договору з Княжичами, полягала б не тільки в тому, щоб заробити грошей за рахунок бюджету села, а навчити громаду самоорганізовуватись, поступово створивши «шерифну» інституцію за програмою "Муніципальна поліція місцевого самоврядування". Тобто мета була не комерційною, а шляхетною по відношенню до мешканців українського села, яка б мала підвищити їх гідність та піти на користь їх свідомості.
Проте, голова вирішив по-іншому. Він віддав «приз» у 500 тис.грн. приватній охоронній компанії «Комкон Груп», яку очолює колишній очільник силових структур. Але ж не було проведено ніякого тендеру, і не було пред’явлено жодного протоколу, договору, документу, який обґрунтовував би це рішення з урахуванням обізнаності громади. Саме це обурило захисника громадських прав.
«Комкон» є офіційною організацією, що надає певні охоронні послуги. Ніхто не сумнівається в їх компетентності щодо їх області діяльності. Але серед переліку її послуг і ліцензій навряд чи хоч одна підпорядковується меті саме організації охорони громадського порядку, а не просто безпеки, наголошує Віктор. Так, вона має право охороняти об’єкти власності або фізичних осіб, встановлювати сигналізації, виїжджати за викликом, але це не має нічого спільного з філософією організованої місцевої системи охорони правопорядку, коли контроль за безпекою і порядком здійснюється в тому числі завдяки авторитету довіреної особи: місцевий «шериф» знає всіх мешканців та їх інтереси, тому йому легше їх захищати.
Крім того, йдеться про те, що діяльність УСП більш універсальна та різноманітна: полісмен здатний надати первинну медичну допомогу у разі необхідності, технічну допомогу водіям, його стосується все – і кримінальні випадки, і соціальні негаразди, і проблеми невлаштованості території тощо. Про всі підозри і проблеми вони повідомляють до «центру», де згодом ними обов'язково займуться з урахуванням терміновості. Дійсно, для громадськості це більш корисно, ніж просто "грізний страж порядку" з обмеженими обв'язками і вміннями.
Чому сільський голова зробив вибір не в бік громадськості, не зрозуміло. Невже тут мала місце усна домовленість з уповноваженою особою «Комкона»? Чому не були належним чином і своєчасно оформлені документи? Нехай в цьому розбираються слідчі органи, до яких збирається звернутись представник УСП.
В будь якому випадку у сільраді має бути договір про надання послуг, і згідно п. 43 ч.1. ст.26 ЗУ Про місцеве самоврядування, Княжицька сільська рада має затвердити цей Договір, опираючись на результати голосування. Інакше його чинність під сумнівом.
Нагадуємо, що нещодавно завершилось розслідування трагічних подій в Княжичах.